Демократію не можна підміняти політичною лотереєю, — Портников

Скликання за поданням президента України позачергового засідання парламенту знову перетворило країну на майданчик для конспірологічних припущень. Що станеться на цій позачерговій сесії з урядом країни? Чи дійсно піде у відставку прем'єр-міністр Олексій Гончарук? Чи замінить його Сергій Тігіпко або хтось ще? Чи будуть відправлені у відставку міністри, якщо заміни прем'єра не буде?

При цьому ніякої реальної інформації про те, які перестановки готуються насправді, ми не знаємо. Навіть якщо якісь зміни і відбудуться, нові урядовці навряд чи будуть зустрічатися з депутатами – навіть з представниками правлячої більшості, навряд чи будуть проходити співбесіду у профільних комітетах. Швидше за все, президент просто повідомить про свої наміри депутатам в день позачергового засідання. І його пропозиції будуть затверджені, — пише Віталій Портников для Радіо Свобода.

Приблизно таким чином затверджувався уряд, до якого сьогодні так багато нарікань і у президента країни, і у громадськості. Прізвище прем'єр-міністра трималося в секреті навіть від депутатів правлячої більшості – хоча з точки зору і законодавства, і елементарної логіки, саме ці депутати повинні були пропонувати президенту кандидатуру прем'єр-міністра, а не навпаки. За міністрів, прізвища яких депутати теж дізналися напередодні голосування, голосували списком. Будь-які заперечення щодо кандидатур моментально припинялися. Тобто депутати, які тільки недавно прийшли в політику, голосували за людей, прізвища яких вони дізналися тільки в сесійній залі. Саме прізвища, а не компетенцію, наміри, плани.

Демократичні процедури придумані зовсім не для імітації діяльності. Саме тому демократію з її нудним розглядом кандидатур членів уряду і неприємними запитаннями депутатів не можна підміняти політичною лотереєю. Уряд, який формується за принципом такої лотереї, за визначенням не може бути успішним. Як не може бути "щасливим" кожен лотерейний квиток.

Президент, який зайнявся політикою незадовго до свого обрання главою держави, не може бути компетентним у всіх питаннях. І, між іншим, не повинен бути компетентним у всіх питаннях. І не повинен оцінювати компетенцію кожного члена уряду – тим більше, що це не тільки за межами його можливостей, а й за межами його конституційних повноважень. Оцінка компетенції в парламентсько-президентській республіці – завдання депутатів. Так, не кожен депутат може бути на рівні такої компетенції. Але демократія – це колективна відповідальність, а не відповідальність однієї людини. Навіть якщо ця людина – президент.

Невдачі уряду Гончарука були закладені в самій процедурі формування Кабінету. І якщо оновлення виконавчої влади пройде за тим же принципом секретності і політичної лотереї, можна з упевненістю передбачити, що і оновлений уряд буде приреченим на невдачі і кадрові перестановки. Але не через шість місяців, а набагато раніше. Тому що нестача грошей в бюджеті набагато раніше призведе до масштабної політичної й економічної кризи. І так, це проблема відповідальності уряду, яку необхідно вирішувати. І це проблема відповідальності парламенту, який повинен сформувати компетентний уряд. І це проблема президента, який ризикує стати головним винуватцем того, що ці проблеми не вирішуються.

Але головними жертвами того, що уряд, парламент і президент не можуть вирішити проблем країни і не хочуть усвідомити цінність демократичних процедур і їхню обов'язковість для правильного підбору кадрів і рецептів лікування, стануть звичайні українці. Це теж треба розуміти. Підміна демократичної процедури політичною лотереєю, в кінцевому підсумку, б'є по громадянину, який може цінності демократії і не усвідомлювати.

admin